Консультація для батьків
"Яка дитина, така й родина"
Стосунки батьків між собою, їх взаємини з дітьми, внутрисімейна атмосфера загалом – все це незмінна практична школа батьківства й материнства. Добра ця школа – і виховання буде добрим; якщо ж нервова і тривожна, то діти зростають нервові, тривожні чи байдужі, егоїстичні, морально й духовно глухі. Звичайно, вплив батьків на дітей завжди індивідуальний, і вони мають більше можливостей враховувати вікові та особистісні особливості дитини.
Безперечно, що найкращі умови для розвитку і вихованні дитини має сім'я, в якій проживає кілька поколінь. У такій сім'ї, як правило, є різні види стосунків між старшими і молодшими поколіннями та можливості передання і взаємозбагачення особистості дітей і дорослих, засвоєння сімейних ролей в процесі безпосередньої життєдіяльності родини.
На жаль, як свідчить статистика в Україні, як і в інших європейських країнах, переважає нуклеарна (одноядерна – батьки і діти) сім'я. Більш того, зниження рівня життя в державі, погіршення соціальних, санітарних, гігієнічних, побутових умов життя, а у зв’язку з цим і психологічних, призводить до деформації почуття відповідальності, юридично-правового і морально-етичного обов’язку, що відбивається на сім'ї. В Україні зменшується рівень народжуваності дітей і помітно зростає кількість неповних сімей.
Сильним негативним фактором у вихованні дітей стає факт розлучення батьків. Залишення сім'ї батьком (або матір'ю), що, як правило, супроводжується офіційним розірванням шлюбу, може різко змінити морально-психологічний стан дитини і часто має руйнівний вплив на її психологічний світ, поведінку, віру в морально-духовні цінності та ідеали людей.
Після розлучення колишньому чоловікові чи дружині слід чітко обумовити в інтересах дитини новий стиль контактів і вимог, адже батьки завжди мають підтримувати хоча б найменший контакт із дітьми, незважаючи на те, що він може бути для одного або й обох небажаним. Ці контакти сприятимуть психічній врівноваженості, нормалізації розвитку дитини, гуманізації. Не можна принижувати один одного у присутності дитини та саму дитину. Емоційну напруженість взаємин батьків діти відчувають без слів, поглядів, жестів і міміки, навіть тоді, коли їх при цьому немає. Вони відчувають це інтуїтивно, серцем, душею, якимось особливим родинним почуттям, що не піддається критеріальним вимірам. Для повноцінного розвитку, як певну компенсацію за розлучення батьків, діти потребують постійних, стабільних стосунків з обома батьками, а це означає, що мати і батько, який здебільше проживає окремо, мусять обговорити умови їх теперішнього життя, осмислити ситуацію, в якій опинилися і зберегти ті кращу почуття, які в них залишилися з попередніх стосунків. У кожній сім'ї дитині відводиться певна роль, відповідно до якої будуються її взаємини з батьками залежно від її віку, незначного життєвого досвіду. Батьки для дітей мають бути джерелом емоційного тепла і підтримки, владою, розпорядником благ, зразком і прикладом для наслідування і, звичайно, мудрими порадниками.
Авторитет матері (батька) зростає в очах дитини, якщо вони, знаючи її проблеми, допомагають безболісно їх розв’язати. Це залежить від загальнокультурного рівня батьків, їх освіченості, педагогічної підготовленості, способу життя, ціннісних орієнтацій, реакції на становище, що склалося, оптимізм і віру на краще життя родини і дитини.
При цьому мати має враховувати, що дефіцит чоловічого впливу веде до порушення не лише розвитку інтелектуальної сфери, ускладнює процес ідентифікації відповідно до батьківського (чоловічого) чи материнського (жіночого) образу. Не маючи родинного прикладу спостерігати доброзичливе подружнє спілкування, це часто може впливати на формування гіперприв'язаності до матері чи батька, спричинювати різні відхилення психіки і навіть фізичні вади.
Кожна дитина може успішно справитися з однією або кількома несприятливими обставинами, але якщо їх більше, то це може спричинити виникнення у дітей невротичних реакцій тощо. Невдоволеність емоційними контактами, життєва невпевненість в позитивній оцінці дорослими, зменшення можливостей задоволення запитів у сфері матеріальних потреб, що зростають, - все це сприяє деформації ціннісних орієнтацій, викривленню реальних установок, що руйнує віру в моральний ідеал, призводить до порушень в діях, мотиваційній сфері, майбутньої діяльності, свідомого чи несвідомого успадкування чи наслідування морально-поведінкових якостей батьків.
Безперечно, що найкращі умови для розвитку і вихованні дитини має сім'я, в якій проживає кілька поколінь. У такій сім'ї, як правило, є різні види стосунків між старшими і молодшими поколіннями та можливості передання і взаємозбагачення особистості дітей і дорослих, засвоєння сімейних ролей в процесі безпосередньої життєдіяльності родини.
На жаль, як свідчить статистика в Україні, як і в інших європейських країнах, переважає нуклеарна (одноядерна – батьки і діти) сім'я. Більш того, зниження рівня життя в державі, погіршення соціальних, санітарних, гігієнічних, побутових умов життя, а у зв’язку з цим і психологічних, призводить до деформації почуття відповідальності, юридично-правового і морально-етичного обов’язку, що відбивається на сім'ї. В Україні зменшується рівень народжуваності дітей і помітно зростає кількість неповних сімей.
Сильним негативним фактором у вихованні дітей стає факт розлучення батьків. Залишення сім'ї батьком (або матір'ю), що, як правило, супроводжується офіційним розірванням шлюбу, може різко змінити морально-психологічний стан дитини і часто має руйнівний вплив на її психологічний світ, поведінку, віру в морально-духовні цінності та ідеали людей.
Після розлучення колишньому чоловікові чи дружині слід чітко обумовити в інтересах дитини новий стиль контактів і вимог, адже батьки завжди мають підтримувати хоча б найменший контакт із дітьми, незважаючи на те, що він може бути для одного або й обох небажаним. Ці контакти сприятимуть психічній врівноваженості, нормалізації розвитку дитини, гуманізації. Не можна принижувати один одного у присутності дитини та саму дитину. Емоційну напруженість взаємин батьків діти відчувають без слів, поглядів, жестів і міміки, навіть тоді, коли їх при цьому немає. Вони відчувають це інтуїтивно, серцем, душею, якимось особливим родинним почуттям, що не піддається критеріальним вимірам. Для повноцінного розвитку, як певну компенсацію за розлучення батьків, діти потребують постійних, стабільних стосунків з обома батьками, а це означає, що мати і батько, який здебільше проживає окремо, мусять обговорити умови їх теперішнього життя, осмислити ситуацію, в якій опинилися і зберегти ті кращу почуття, які в них залишилися з попередніх стосунків. У кожній сім'ї дитині відводиться певна роль, відповідно до якої будуються її взаємини з батьками залежно від її віку, незначного життєвого досвіду. Батьки для дітей мають бути джерелом емоційного тепла і підтримки, владою, розпорядником благ, зразком і прикладом для наслідування і, звичайно, мудрими порадниками.
Авторитет матері (батька) зростає в очах дитини, якщо вони, знаючи її проблеми, допомагають безболісно їх розв’язати. Це залежить від загальнокультурного рівня батьків, їх освіченості, педагогічної підготовленості, способу життя, ціннісних орієнтацій, реакції на становище, що склалося, оптимізм і віру на краще життя родини і дитини.
При цьому мати має враховувати, що дефіцит чоловічого впливу веде до порушення не лише розвитку інтелектуальної сфери, ускладнює процес ідентифікації відповідно до батьківського (чоловічого) чи материнського (жіночого) образу. Не маючи родинного прикладу спостерігати доброзичливе подружнє спілкування, це часто може впливати на формування гіперприв'язаності до матері чи батька, спричинювати різні відхилення психіки і навіть фізичні вади.
Кожна дитина може успішно справитися з однією або кількома несприятливими обставинами, але якщо їх більше, то це може спричинити виникнення у дітей невротичних реакцій тощо. Невдоволеність емоційними контактами, життєва невпевненість в позитивній оцінці дорослими, зменшення можливостей задоволення запитів у сфері матеріальних потреб, що зростають, - все це сприяє деформації ціннісних орієнтацій, викривленню реальних установок, що руйнує віру в моральний ідеал, призводить до порушень в діях, мотиваційній сфері, майбутньої діяльності, свідомого чи несвідомого успадкування чи наслідування морально-поведінкових якостей батьків.
"БАТЬКІВСЬКА ЄДНІСТЬ – ВАЖЛИВИЙ ЗАКОН ВИХОВАННЯ"
Досить поширеним явищем у сімейному житті є намагання деяких батьків завоювати дешевий авторитет у дітей за допомогою таких прийомів, як запобігання, своєрідний підкуп, показ своєї доброти тощо. Батьківський розрахунок тут доволі простий: дитина побачить, як її люблю і любитиме мене. При цьому батьки не враховують той факт, що дитяча проникливість сильніша за проникливість дорослої людини. Для дитини дорослий – перспектива її життя і розвитку, її майбутнє.
Саме тому діти досить уважно вивчають дорослих, у першу чергу власних батьків, обираючи для наслідування привабливі для них риси, якості характеру, манери, норми поведінки. На певній стадії розвитку, як правило, помічає згадану фальш і нещирість у поведінці батька чи матері. Наслідком цього стає, по-перше, втрата авторитету батьків у дітей, втрата поваги до батьків, і по-друге, формування таких негативних якостей, як лицемірство, брехливість, нещирість. Ще гірше, коли батько або мати вступають у своєрідне змагання в зовнішньому прояві любові до дітей. Запитання «Кого ти більше любиш – маму чи тата?» не таке вже й абстрактне у практиці сімейного виховання, особливо, якщо воно підкріпляється відповідними діями з боку батьків. Нерідко в сім'ях виникає своєрідне змагання між батьком і матір'ю у проявах «любові до дітей». Подібні явища можуть мати місце в сім'ях, де батьки живуть між собою у злагоді. Але такий стиль виховання веде до негативних результатів.
Зокрема, вказана змагальність батьків у прояві любові до дітей тягне за собою такі небажані наслідки: за наявності в сім'ї двох або більше дітей відбувається своєрідний поділ сфер впливу батька і матері на них, з'являються улюбленці й обділені любов'ю, між дітьми може виникнути відчуженість або навіть ворожнеча. Якщо дитина в сім'ї – одна, то у подібній ситуації, зваживши всі «за» і «проти», вона віддає перевагу комусь одному з батьків, відсунувши на другий план іншого. Інший з батьків буде обійдений дитячою увагою. Такий стан веде до розладу між батьками, а дитина росте, нещирою,користуючись конкуруючою батьківською любов'ю.
Саме тому діти досить уважно вивчають дорослих, у першу чергу власних батьків, обираючи для наслідування привабливі для них риси, якості характеру, манери, норми поведінки. На певній стадії розвитку, як правило, помічає згадану фальш і нещирість у поведінці батька чи матері. Наслідком цього стає, по-перше, втрата авторитету батьків у дітей, втрата поваги до батьків, і по-друге, формування таких негативних якостей, як лицемірство, брехливість, нещирість. Ще гірше, коли батько або мати вступають у своєрідне змагання в зовнішньому прояві любові до дітей. Запитання «Кого ти більше любиш – маму чи тата?» не таке вже й абстрактне у практиці сімейного виховання, особливо, якщо воно підкріпляється відповідними діями з боку батьків. Нерідко в сім'ях виникає своєрідне змагання між батьком і матір'ю у проявах «любові до дітей». Подібні явища можуть мати місце в сім'ях, де батьки живуть між собою у злагоді. Але такий стиль виховання веде до негативних результатів.
Зокрема, вказана змагальність батьків у прояві любові до дітей тягне за собою такі небажані наслідки: за наявності в сім'ї двох або більше дітей відбувається своєрідний поділ сфер впливу батька і матері на них, з'являються улюбленці й обділені любов'ю, між дітьми може виникнути відчуженість або навіть ворожнеча. Якщо дитина в сім'ї – одна, то у подібній ситуації, зваживши всі «за» і «проти», вона віддає перевагу комусь одному з батьків, відсунувши на другий план іншого. Інший з батьків буде обійдений дитячою увагою. Такий стан веде до розладу між батьками, а дитина росте, нещирою,користуючись конкуруючою батьківською любов'ю.
"Як батькам спілкуватися з дитиною в період адаптації до ДНЗ"
1 . У період адаптації дитини до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до її поведінки, настрою, самопочуття.
2. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування дитини в садочку: будіть дитину лагідними словами, м’якими дотиками рук, поцілунками.
3. Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде також цікаво, як і дома, там багато хороших діток, нових іграшок…
4.Не погрожуйте дитині садочком як покаранням за гріхи та неслухняність.
5. Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: проситися на горщик, користуватися носовичком, мити руки, їсти.
6. Забезпечуйте єдність виховного процесу всіх членів сім’ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це робити, а що не можна і чому. Тоді ваша дитина розумітиме, чого конкретного ви вимагаєте від неї.
7. Цікавтеся у вихователів, як ваша дитина грається, як спілкується з іншими дітками.
8. Обов’язково повідомляйте вихователів про звички вашої дитини, особливості здоров’я, поведінки, як лагідно називаєте вдома свою дитину.
9. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садочка не припав на епікризні періоди: 1 рік та 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки 3 місяці, 2 роки 9 місяців,3 роки.
10. Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміють прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські подбають про неї.
2. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування дитини в садочку: будіть дитину лагідними словами, м’якими дотиками рук, поцілунками.
3. Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде також цікаво, як і дома, там багато хороших діток, нових іграшок…
4.Не погрожуйте дитині садочком як покаранням за гріхи та неслухняність.
5. Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: проситися на горщик, користуватися носовичком, мити руки, їсти.
6. Забезпечуйте єдність виховного процесу всіх членів сім’ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це робити, а що не можна і чому. Тоді ваша дитина розумітиме, чого конкретного ви вимагаєте від неї.
7. Цікавтеся у вихователів, як ваша дитина грається, як спілкується з іншими дітками.
8. Обов’язково повідомляйте вихователів про звички вашої дитини, особливості здоров’я, поведінки, як лагідно називаєте вдома свою дитину.
9. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садочка не припав на епікризні періоди: 1 рік та 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки 3 місяці, 2 роки 9 місяців,3 роки.
10. Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміють прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські подбають про неї.
Батькам на замітку:
"Ознаки емоційного комфорту дитини під час її перебування в ДНЗ"
1. Бажання йти до дитячого садка.
2. Адекватний вияв емоцій дитиною, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.
3. Здатність дитини адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточуючих.
4. Висока комунікабельність дитини.
5. Висока пізнавальна діяльність та активність.
6. Активна ігрова діяльність.
7. Малюнки у світлих тонах.
8. Стабільність рухової активності – дитина рухлива.
9. Відсутність проблем з їжею та сном.
1. Бажання йти до дитячого садка.
2. Адекватний вияв емоцій дитиною, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.
3. Здатність дитини адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточуючих.
4. Висока комунікабельність дитини.
5. Висока пізнавальна діяльність та активність.
6. Активна ігрова діяльність.
7. Малюнки у світлих тонах.
8. Стабільність рухової активності – дитина рухлива.
9. Відсутність проблем з їжею та сном.
"Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ"
1. Вік дитини.
Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому періоді дитина поступово входить в рамки інтересів сімейного кола. Цього немає в період 3,5-4 років. Адаптаційний період дуже проходить важко. Малюк відчуває паніку, неприйняття. Дитина відмовляється приймати допомогу дорослого. Знаходячись у нервовому збуджені дитина не відчуває голоду. Повернувшись додому малеча, перше що відчуває – неймовірне полегшення та відчуття голоду. Дає про себе знати і нервове напруження: в дитини все викликає сльози, не може відпустити маму ні вдень ні вночі, довго не може заснути, часто прокидається з плачем. Таке не проходить безслідно, і як результат – через 3-4 дні дитина захворіє.
Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому періоді дитина поступово входить в рамки інтересів сімейного кола. Цього немає в період 3,5-4 років. Адаптаційний період дуже проходить важко. Малюк відчуває паніку, неприйняття. Дитина відмовляється приймати допомогу дорослого. Знаходячись у нервовому збуджені дитина не відчуває голоду. Повернувшись додому малеча, перше що відчуває – неймовірне полегшення та відчуття голоду. Дає про себе знати і нервове напруження: в дитини все викликає сльози, не може відпустити маму ні вдень ні вночі, довго не може заснути, часто прокидається з плачем. Таке не проходить безслідно, і як результат – через 3-4 дні дитина захворіє.
2. Поведінка дитини.
Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.Умовно таких дітей поділяють на 3 групи.
Більшість дітей. Вони різко, бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ. Голосно плачуть, кидаються на підлогу, дряпаються, кусаються, то просяться на руки, то біжать до дверей. Малюк може притихнути, щоб через 4-5 хвилин з новою енергією знову плакати. Діти з такої групи звикають до 30 днів.
Деякі діти. Після розлуки з мамою замикаються, стають насторожені, напружені. В них вистачає сил тільки на те, щоб забитися в який куточок, щоб ніхто їх не трогав. Ці діти ледь стримують плач, їх погляд нерухомий, вони не граються, мовчать. Як тільки маму бачать зразу біжать до неї і плачуть. Адаптація триває 2-3 місяці.
Комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитсадка, вони беруть ініціативу в свої руки як з іншими дітками так і з дорослими. Протягом дня розповідають дорослим все, що знають. Самостійно роздягаються, їдять, у ліжку лежать спокійно. Адаптація триває 4-5 днів.
Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.Умовно таких дітей поділяють на 3 групи.
Більшість дітей. Вони різко, бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ. Голосно плачуть, кидаються на підлогу, дряпаються, кусаються, то просяться на руки, то біжать до дверей. Малюк може притихнути, щоб через 4-5 хвилин з новою енергією знову плакати. Діти з такої групи звикають до 30 днів.
Деякі діти. Після розлуки з мамою замикаються, стають насторожені, напружені. В них вистачає сил тільки на те, щоб забитися в який куточок, щоб ніхто їх не трогав. Ці діти ледь стримують плач, їх погляд нерухомий, вони не граються, мовчать. Як тільки маму бачать зразу біжать до неї і плачуть. Адаптація триває 2-3 місяці.
Комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитсадка, вони беруть ініціативу в свої руки як з іншими дітками так і з дорослими. Протягом дня розповідають дорослим все, що знають. Самостійно роздягаються, їдять, у ліжку лежать спокійно. Адаптація триває 4-5 днів.
3. Досвід дитини.
Малюк із сім’ї, де є бабуся, дідусь, тітонька, дядя, брати та сестри вмііє по-різному поводитися з різними членами сім’ї, знає чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайомі місця. Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть маленькому сімейному колі. Їх коло спілкування обмежене. У дитини закріплюється невід’ємний зв’язок з мамою: залишившись на деякий час без неї, впадає в паніку. Адаптаційний період важкий і може стати причиною неврозу. Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися і починає поводитися неадекватно: лазить, хоч і вміє ходити, замовкає – хоч і уже почала говорити.
Малюк із сім’ї, де є бабуся, дідусь, тітонька, дядя, брати та сестри вмііє по-різному поводитися з різними членами сім’ї, знає чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайомі місця. Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть маленькому сімейному колі. Їх коло спілкування обмежене. У дитини закріплюється невід’ємний зв’язок з мамою: залишившись на деякий час без неї, впадає в паніку. Адаптаційний період важкий і може стати причиною неврозу. Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися і починає поводитися неадекватно: лазить, хоч і вміє ходити, замовкає – хоч і уже почала говорити.
4. Індивідуальні особливості малюка.
Якщо дитина активна, має пізнавальний інтерес, вона адаптується легко. Інший малюк повільний, любить гратися наодинці, шум та голосні розмови дратують його. Він хоч і вміє сам одягатися та їсти, але це робить повільно. Усе це відкладає відбиток на його ставленні до навколишнього середовища. Такій дитині потрібно більше часу на адаптацію. Під час адаптаційного періоду важливо створити в домі спокійні умови, з розумінням ставитися до безпідставних вередувань малюка, більше гуляти з ним, займатися цікавою діяльністю. Слід раніше вкладати дітей спати, в цей період менше ходити в гості.
Якщо дитина активна, має пізнавальний інтерес, вона адаптується легко. Інший малюк повільний, любить гратися наодинці, шум та голосні розмови дратують його. Він хоч і вміє сам одягатися та їсти, але це робить повільно. Усе це відкладає відбиток на його ставленні до навколишнього середовища. Такій дитині потрібно більше часу на адаптацію. Під час адаптаційного періоду важливо створити в домі спокійні умови, з розумінням ставитися до безпідставних вередувань малюка, більше гуляти з ним, займатися цікавою діяльністю. Слід раніше вкладати дітей спати, в цей період менше ходити в гості.
ОГОРНІТЬ СВОЮ ДИТИНУ ЛЮБОВ’Ю ТА БЕРЕЖІТЬ ЇЇ НЕРВОВУ СИСТЕМУ!
"Правила роботи та стилі поведінки для батьків з дітьми підвищеної тривожності"
- Налагодьте стосунки з дитиною, щоб він відчував себе спокійно і впевнено: слухайте свою дитину; проводите разом з ним якомога більше часу; розповідайте йому про свої дитячі вчинках, перемоги та невдачі; якщо в сім’ї кілька дітей, постарайтеся спілкуватися не тільки з усіма разом, а й зумійте приділити увагу кожному окремо.
- Слідкуйте за собою, особливо якщо ви перебуваєте під дією стресу і вас легко вивести з рівноваги. В цьому випадку краще відкласти спільні справи з дитиною (якщо це, звичайно, можливо). У ті хвилини, коли ви засмучені або розгнівані, зробіть для себе що-небудь приємне, те, що могло б вас заспокоїти: прийміть душ, випийте чаю, послухайте улюблену музику і т.д.
- Слідкуйте за своєю мовою. Постарайтеся, щоб тон голосу був спокійним, доброзичливим. Навіть якщо дитина завинила, намагайтеся не кричати на нього, і вже у жодному разі не загрожуватиме. Краще розібрати неприємну ситуацію в спокійній обстановці, коли і дитина, і дорослий заспокояться і будуть готові до діалогу.
- Приймайте вашої дитини безумовно, тобто любите його не за те, що він гарний, розумний, відмінник, помічник і т.д., а просто так, просто за те, що він є. Подивіться, наскільки вам вдається приймати вашої дитини. Для цього протягом 2-3 днів порахуйте, скільки разів ви звернулися до нього з позитивними висловлюваннями (вітанням, схваленням, підтримкою), і скільки – з негативними (докором, зауваженням, критикою). Якщо кількість негативних звернень дорівнює або перевищує число позитивних, то зі спілкуванням у вас не все благополучно. Обіймайте свою дитину не менше 4-х разів на день (звичайне ранкове привітання і поцілунок на ніч не вважаються).
Примітка: непогано то ж робити і по відношенню до дорослих членів сім’ї. Успіхів, удачі та взаєморозуміння!
Попереджаємо травми на дитячих майданчиках
Дитячий ігровий майданчик – улюблене місце відпочинку багатьох малюків! Адже на ньому так весело, можна захоплююче провести час з друзями! Та й мамі з татом добре. Поки малюк бавиться, батьки можуть спокійно відпочити і посидіти на лавочці, і почитати книгу. Але, захоплені читанням, батьки рідко думають про можливі травмах. А вони є…
Безпека – понад усе!
Дитячий майданчик
Так, навчити малюка слухатися тебе під час ігор і прогулянок – дуже важливо. Але, справа також і в самих конструкціях. Придивися уважніше: драбинки на ігрових майданчиках – без поручнів, у гірок – дуже низькі борти, з них можна легко впасти. Всі дерев’яні поверхні загрожують занозами і синцями.
Багато батьків, які знайомі з сучасними ігровими комплексами, можуть заперечити нам і заявити, що ті повністю безпечні. Але часто це хибна думка. Запам’ятай: твоя дитина може просто заплутатися в цих досить складних лабіринтах з сітками і драбинками. Іноді діти можуть посоромитися покликати маму, перебуваючи в оточенні інших діток і, тоді їм доведеться падати.
Також, мама не метеор, вона не завжди може встигнути прийти на допомогу. Тому перш ніж відпустити малятко грати, переконайся, що ця ігрова конструкція підходить йому за його параметрами та віком. А ти зможеш швидко надати допомогу, якщо вона знадобиться.
Ах, гойдалки! Сіли – відлетіли…
Про гойдалки окрема розмова. Такі конструкції часто роблять без спинки, нормального сидіння, підлокітників. Розташовують гойдалки також зазвичай занадто високо. У цьому випадку краще взагалі на таких не кататися. Якщо ж ти все-таки дозволила малюкові кататися, застрахуй його поясом.
Інструктаж
Перед грою тобі треба пояснити дитині, що неможна близько підбігати до гойдалок, коли на них катаються інші дітки. А якщо сталося падіння, точно неможна швидко схоплюватися, інакше гойдалка по поверненню може боляче вдарити.
Особливо небезпечні ажурні жирафи і слоники, різні дерев’яні та металеві павутинки. На таких сучасних конструкціях є підвищений ризик впасти, зірватися і отримати серйозну травму.
Як ти зрозуміла, прикладів можна навести багато, але сам сенс ясний. Просто запам’ятай: перед тим, як вийти з дитиною на ігровий майданчик – сама детально оглянь її, визнач найнебезпечніші місця на ній, і дай малюкові відповідні інструкції.
Запам’ятай: витрачені заздалегідь 10 хвилин часу набагато зменшують ризик отримання травми на ігровий дитячому майданчику, збережуть твій спокій і здоров’я малюка.
Як вести себе з незнайомцем.
Якщо дитина дуже відкрита і довірлива у віці 3 – 4 років, турбуватися не варто. Одні діти раніше засвоюють соціальні норми поведінки, інші трохи пізніше. Нічого страшного. Просто не залишайте дитину одну в такому віці на вулиці.
Якщо ж подібна поведінка буде зберігатися й надалі, наприклад, в 5 років дитина не знає, як вести себе з незнайомцем, розповідаючи йому про себе, про своїх батьків, про стосунки в сім’ї – тобто про те, що зазвичай не прийнято виносити на люди – це вже проблема. Тому з точки зору безпеки, дуже рекомендується вчити дитину правильній поведінці з незнайомими людьми.
«Не бери солодощі у чужих людей» – цьому вчать багато батьків. І це правильно. Розуміння того, як спілкуватися з незнайомими людьми не менш важливо, ніж уміння спілкуватися, наприклад, з друзями. Важливо пояснити дитині, як вести себе з незнайомцем, коли батьки поруч і коли їх в даний момент немає.
«Не бери солодощі у чужих людей» – цьому вчать багато батьків. І це правильно. Розуміння того, як спілкуватися з незнайомими людьми не менш важливо, ніж уміння спілкуватися, наприклад, з друзями. Важливо пояснити дитині, як вести себе з незнайомцем, коли батьки поруч і коли їх в даний момент немає.
Як запобігти проблемі?
Важливо, щоб дитина розуміла: батьки – це його головна опора, захист і підтримка. Правило може бути таким: «! Коли я з тобою, можеш посміхатися і розмовляти, з чужими, але коли мене немає поруч, а чужа тітка або дядько звуть тебе з собою, відмовляйся і відразу ж йди»
Необхідно відрепетирувати з дитиною різні ситуації, переконатися, що малюк засвоїв правила і знає, як вести себе з незнайомцем. Говоріть дітям про це постійно. Незабувайте також навчити дитину не відкривати нікому двері якщо вдому немае дорослих. Розкажіть малюку що може трапитися. Що можуть прийти злодії й хотіти пограбувати вас. Наприклад винести ювелірні прикраси та іграшки
Необхідно відрепетирувати з дитиною різні ситуації, переконатися, що малюк засвоїв правила і знає, як вести себе з незнайомцем. Говоріть дітям про це постійно. Незабувайте також навчити дитину не відкривати нікому двері якщо вдому немае дорослих. Розкажіть малюку що може трапитися. Що можуть прийти злодії й хотіти пограбувати вас. Наприклад винести ювелірні прикраси та іграшки
Чого слід уникати?
Не потрібно залякувати маляти, набагато ефективніше – навчити його ввічливості.Залякуючи дитини, вселяючи йому страх, дорослі надходять неправильно. В справжньої небезпеки дитина може розгубитися і не буде знати, що робити.
Важливо навчити дитину приймати обдумані рішення і давати відсіч нав’язливим незнайомцям. У паніці дитина не зможе адекватно думати і міркувати.
Важливо навчити дитину приймати обдумані рішення і давати відсіч нав’язливим незнайомцям. У паніці дитина не зможе адекватно думати і міркувати.
Як вирішити проблему?
Коли Ви поряд, вчіть дитину бути ввічливим. Це допоможе малюкові швидше знайти друзів, і в майбутньому цей досвід стане в нагоді.
Але не менш важливо убезпечити малюка, розповівши йому як правильно вести себе в тих чи інших ситуаціях. Наприклад, дозволяючи дитині вітатися з чужими у вашій присутності, Ви вчите його бути ввічливим, а забороняючи розмовляти з чужими людьми, коли Вас немає – безпечній поведінці.
Малюк не може відрізнити нешкідливого незнайомця від потенційно небезпечного, тому потрібно розповісти, що не можна брати від незнайомих подарунки чи солодощі, сідати з ними в машину або відправлятися на пошуки зниклої собаки.
Крім того абсолютно необхідно розповісти дитині, як вести себе в екстремальній ситуації. Що робити, якщо чужа тітка схопила за руку і тягне кудись, або намагається посадити його в машину. Поясніть, що дитина не повинна бути безпорадним, що він може і просто зобов’язаний захищати себе: кричати, кусатися, дряпатися, щоб привернути увагу оточуючих. Розкажіть, що кричати потрібно не «Допоможіть, врятуйте”, а, наприклад, “Це не мій тато / не моя мама! Зателефонуйте татові по телефону …” Дитина обов’язково повинен знати номер телефону батьків.
Дитина повинна знати, що Ви ніколи не надішлете за ним незнайомця, щоб забрати його з дитсадка або з дитячого майданчика.
Необхідно відрепетирувати з дитиною різні ситуації, переконатися, що малюк засвоїв правила і знає, як вести себе з незнайомцем. Говоріть дітям про це постійно
І ще пам’ятайте говорити ви повинні спокійним тоном. Ваше завдання – не налякати дитину, а дати йому інструкцію з самозахисту. Поясніть, що така ситуація не обов’язково повинна з ним статися. Але якщо, не дай Бог, сталася, він повинен знати, як себе захистити!
Але не менш важливо убезпечити малюка, розповівши йому як правильно вести себе в тих чи інших ситуаціях. Наприклад, дозволяючи дитині вітатися з чужими у вашій присутності, Ви вчите його бути ввічливим, а забороняючи розмовляти з чужими людьми, коли Вас немає – безпечній поведінці.
Малюк не може відрізнити нешкідливого незнайомця від потенційно небезпечного, тому потрібно розповісти, що не можна брати від незнайомих подарунки чи солодощі, сідати з ними в машину або відправлятися на пошуки зниклої собаки.
Крім того абсолютно необхідно розповісти дитині, як вести себе в екстремальній ситуації. Що робити, якщо чужа тітка схопила за руку і тягне кудись, або намагається посадити його в машину. Поясніть, що дитина не повинна бути безпорадним, що він може і просто зобов’язаний захищати себе: кричати, кусатися, дряпатися, щоб привернути увагу оточуючих. Розкажіть, що кричати потрібно не «Допоможіть, врятуйте”, а, наприклад, “Це не мій тато / не моя мама! Зателефонуйте татові по телефону …” Дитина обов’язково повинен знати номер телефону батьків.
Дитина повинна знати, що Ви ніколи не надішлете за ним незнайомця, щоб забрати його з дитсадка або з дитячого майданчика.
Необхідно відрепетирувати з дитиною різні ситуації, переконатися, що малюк засвоїв правила і знає, як вести себе з незнайомцем. Говоріть дітям про це постійно
І ще пам’ятайте говорити ви повинні спокійним тоном. Ваше завдання – не налякати дитину, а дати йому інструкцію з самозахисту. Поясніть, що така ситуація не обов’язково повинна з ним статися. Але якщо, не дай Бог, сталася, він повинен знати, як себе захистити!
Як зробити свій дім безпечним для дітей
Перебуваючи у звичайному оточенні, діти часто завдають собі шкоди. У міру того, як діти дорослішають, змінюється і характер їхніх ушкоджень.
Немовлятко може легко поперхнутись шматочком їжі. Малі діти не раз падають, коли намагаються кудись вилізти, або обпікаються, чи отруюються, коли торкаються предметів, до яких можна дотягнутися, чи попробувати їх на смак.
Діти старшого дошкільного віку часто зазнають ушкоджень під час гри на дорогах або коли граються надворі.
Багатьом таким випадкам можна запобігти. Виявляючи трохи передбачливості, й, беручи до уваги вік дитини, ви можете допомогти відвернути травми і навіть смертельні випадки. І цей обов'язок допомогти дитині лежить на батьках або інших дорослих, з якими час від часу перебуває дитина.
Декілька порад, які б зробили наш дім безпечним для дітей:
Ліки. Тримайте їх подалі від дітей у зачиненій на ключ шафі. Це саме стосується натуральних ліків і тих, які не видаються за рецептом. Також попросіть гостей, котрі зупинилися у вас на ніч, тримати свої ліки у безпечному місці.
Побутові хімікати. Тримайте їх там, де діти не зможуть до них дотягнутися у стінній шафі, яка замикається. Зберігайте хімікати у тих упаковках, в яких придбали, аби їх можна було відразу розпізнати. Будьте уважними, коли користуєтеся ними, і ставте їх завжди на місце, навіть якщо залишаєте кімнату на короткий час. Ніколи не залишайте залишки дезінфікуючого засобу у посудомийці.
Кухонна плита. Завжди розвертайте ручки посуду, в якому готуєте страву, до центра плити. Якщо можливо, прикріпіть до плити запобіжний пристрій. Попіклуйтеся про те, щоб плита не нахилилася, коли дитина потягне на себе відчинені дверцята духовки.
Самі дверцята теж повинні замикатися. Чи дитина часом не опечеться, доторкнувшись до дверцят духовки? Тоді поставте запобіжний пристрій або решітку, щоб дитина не мала доступу до гарячих дверцят.
Небезпечні хатні приладдя. Ножі, ножиці й небезпечні побутові пристрої слід зберігати у шафах або шухлядах, які замикаються на ключ чи засувку, або в інших місцях подалі від дітей. Коли ви користуєтеся цими предметами й тимчасово відкладаєте їх, слідкуйте, щоб вони не лежали на краю столу чи стійки, де до них могли б дотягнутися діти. Сірники й поліетиленові мішечки також небезпечні для малих дітей.
Сходи. Зробіть поруччя щонайменше 70-75 сантиметрів заввишки по обох боках сходів.
Вікна й двері балкона. Встановіть угорі запобіжні пристрої або ланцюжки чи придумайте щось інше, аби дитина не могла їх відчинити або
пролізти через них, коли ви провітрюєте кімнати.
Книжкові полиці. Якщо дитина любить вилазити на предмети й висіти на них, прикріпіть книжкові полиці й інші високі меблі до стіни, щоб вони не впали.
Електричні розетки й шнури. Розетки, якими ви не користуєтеся, повинні бути чимось надійно закриті. Шнури для настільних ламп і таке інше слід прикріпити до стіни або меблів, щоб дитина не змогла стягнути лампу і її не вдарило струмом, або ж, взагалі, ставте такі лампи у безпечне місце. Ніколи не залишайте електричну праску на дошці для прасування та слідкуйте, щоб з неї не звисав шнур.
Гаряча вода. Якщо ви можете регулювати температуру гарячої води, вам слід знизити її до 50 градусів за Цельсієм, щоб дитина не ошпарилась, коли відкрутить кран.
Іграшки. Викиньте іграшки з гострими кінцями або кутами. Позбудьтесь маленьких іграшок або тих, які можна розібрати на дрібні частинки, тому що дитина може поперхнутись, якщо візьме їх до рота. Очі й ніс на м'яких іграшках повинні бути добре закріпленими. Навчіть старших братиків і сестричок забирати свої маленькі іграшки, коли немовля поруч.
Солодощі й легкі закуски. Не залишайте солодощі й легкі закуски, такі, як арахіс і карамель, у межах досяжності. Вони можуть застрягти з горлі дитини.
Коли стався нещасний випадок
Отруєння. Якщо дитина випила токсичну рідину, добре прополощіть їй рот і дайте випити одну чи дві склянки води або молока. Після цього викличте лікаря або зателефонуйте до центру інформації з надання допомоги тим, хто отруївся, аби отримати консультацію. Коли в око дитині потрапила якась їдка речовина, негайно промийте його великою кількістю води протягом 10 хвилин.
Опіки. Якщо опіки незначні, обмийте рану не занадто холодною водою принаймні 20 хвилин. Коли рана більше дитячої долоні або міститься на обличчі, суглобі, на нижній частині живота чи на статевих органах, вам слід доставити дитину в реанімаційну палату. Глибокі тілесні пошкодження завжди повинен лікувати лікар.
Загроза задушення. У випадку, коли щось застрягло у дихальному горлі дитини, дуже важливо, аби швидко вийняли цей предмет. Один з методів, який ви можете використати, це прийом Гаймліха. Якщо ви не знаєте цього методу, зверніться до лікаря, щоб отримати більше інформації, або відвідайте курси надання допомоги у разі нещасних випадків з дітьми, на яких навчають цього методу.
КОРИСНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ!💕
Самостійній та ініціативній дитині легше проявити себе та зарекомендувати з позитивного боку практично в будь-якій сфері життя. Але як навчити дитину самостійності, захистивши при цьому від усіляких небезпек та не зарубавши на корені допитливість, прагнення пізнавати світ та діяти? Для багатьох батьків це питання залишається одним із найбільш непростих у вихованні.
Що таке самостійність..
Говорячи про самостійність як про важливу особистісну рису, дитячі педагоги та психологи мають на увазі:
Вміння діяти без допомоги оточуючих;
Здібність до прийняття рішень та усвідомлення відповідальності за їх наслідки;
Вільний прояв своєї думки та позиції, незалежно від можливої реакції інших людей.
А оскільки людина – істота соціальна, важливо виховувати самостійність у дитини із поправкою на відповідність загальноприйнятим нормам поведінки. Тим не менш, основна роль батьків полягає в тому, щоб мінімально втручатися в природне бажання малюка все спробувати і дізнатися. 
#КОРИСНІ_ПОРАДИ_БАТЬКАМ!💞👨👩👧👦
Не в кожній родині є можливість залишатися з дитиною вдома. Психологи радять 10 правил поведінки працюючих батьків, діти яких відвідують дитячі садочки і довгий час знаходяться без них..
Рекомендую прочитати.
Неслухняні діти — це помилки батьків при вихованні. Що ми робимо не так, та як це виправити.
Діти, це не тільки щастя, але й дуже відповідальне випробування для батьків. В певний момент дитина стає неслухняною та не піддається методикам впливу. Цей перекіс у вихованні відбувається коли батьки припускаються деяких помилок.
Найрозповсюдженіші помилки у вихованні дітей.
Погрози.
Погрози такі як «Віддам тебе чужій тітці», «Залишу в дитбудинку», «Перестану любити», не приводять ні до чого хорошого. Впливу на погану поведінку вони не мають, однак це точно сформує відчуття недовіри у малюка до батьків. Така методика погіршить й без того складну ситуацію.
Брак уваги.
Робота або домашні справи забирають весь час й на дитину не залишається вільної хвилини. Але малеча потребує уваги й найпростіший спосіб її отримати – це погана поведінка. На протязі дня робіть десятихвилинні перерви та приділяйте їх дитині, а також проведіть разом вихідні, у якомусь розважальному центрі або на природі.
Наказовий тон.
Однією з найголовніших помилок є спілкування з дитиною через накази. Звісно вона пручається та намагається відстояти своє бачення ситуації. Дайте малюку право на вибір, всі вчаться на своїх помилках. Так дитина почне довіряти батькам та відчувати підтримку й розуміння. Це значно покращить відносини.
Надмірна увага до меншої дитини.
Дитина почуває себе незатишно, їй не вистачає батьківської уваги й вона починає поводити себе так, щоб погано було всім.
Нездорова критика.
Такі вислови батьків, як «Ти малюєш якісь каляки-маляки», «Пишеш наче курка лапою», «Руки у тебе з одного місця виросли», формують у малої дитини комплекси. Вона перестає намагатися чомусь навчитись та повністю втрачає віру в себе.
Поганий приклад.
Погані слова, вчинки, зневагу до інших людей, діти поглинають наче губка. А потім вони починають практикуватись на власних батьках. Тому, думайте перед тим, як вживати лайливі слова та ображати інших.
У когось з батьків вийшов невдалий день і він або вона зірвалися на дитині. А потім, щоб загладити свою провину, купили ласощі або якусь іграшку. Така поведінка найрідніших травмує дитячу психіку й заважає сформуватись поняттю, що таке добре, а що погано.
Цінуйте та приділяйте більше уваги своїм малюкам й вони будуть менше завдавати клопоту.
Немає коментарів:
Дописати коментар